Базові знання, уміння та навики

ГІГІЄНА ТА ЕКОЛОГІЯ

 

Методичні вказівки

до практичних занять і самостійної роботи

для студентів VІ курсів медичних факультетів

за спеціальністю 7.110101 “Лікувальна справа”

 

Львів – 2010

 

 

 

Гігієна та екологія: Методичні вказівки до практичних занять і самостійної роботи для студентів VІ курсів медичних факультетів за спеціальністю 7.110101 “Лікувальна справа” / За загальною редакцією зав. кафедри гігієни та профілактичної токсикології ЛНМУ імені Данила Галицького, кандидата медичних наук, доцента Б.А.Пластунова. – Львів, 2010. – 64 с.

 

 

Методичні вказівки укладено відповідно до навчальної програми нормативної дисципліни “Гігієна та екологія”, затвердженої МОЗ України 01.06.2009 р., згідно з вимогами Європейської кредитно-трансферної системи освіти колективом кафедри гігієни та профілактичної токсикології ЛНМУ імені Данила Галицького у складі: доц.Б.А.Пластунов, доц.В.М.Томків, доц.У.Б.Лотоцька-Дудик, доц.Н.О.Крупка, асистенти Л.В.Пластунова, М.О.Ковалів, С.Т.Зуб, М.І.Завада, О.М.Колінковський, С.І.Матисік, О.П.Касіян.

 

 

Рецензенти:

Федоренко В.І., доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри загальної гігієни з екологією ЛНМУ імені Данила Галицького;

Виноград Н.О., доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри епідеміології ЛНМУ імені Данила Галицького.

 

 

Методичні вказівки схвалено методичною комісією з профілактичної медицини і рекомендовано до друку (протокол № 3 від 30 червня 2010 р.).

 

 

Відповідальний за випуск: перший проректор з науково-педагогічної роботи ЛНМУ імені Данила Галицького, член-кореспондент АМН України, доктор медичних наук, професор М.Р.Гжегоцький.

 

Методичні вказівки до практичних занять і самостійної роботи для студентів VІ курсів медичних факультетів за спеціальністю 7.110101 “Лікувальна справа” укладено згідно з вимогами Європейської кредитно-трансферної системи освіти відповідно до навчальної програми з гігієни та екології, затвердженої МОЗ України 01.06.2009 р.

У методичних вказівках наведені актуальність кожної теми практичних занять і самостійної роботи, їх навчальні цілі на рівні теоретичних знань (ІІ рівень засвоєння), практичних навиків і вмінь (III–IV-й рівень засвоєння); перелік базових знань, умінь і навиків з теми, отриманих студентами в процесі попереднього навчання; зміст теми з тезовим висвітленням найважливіших програмних питань; переліки основної та додаткової літератури; обов’язкові для самостійного опрацювання контрольні питання, тести з банку ліцензійного іспиту “Крок-2” і ситуаційні задачі з “Переліку типових задач діяльності, умінь і практичних навиків до державного іспиту з гігієни”, а також організаційна структура та план кожного практичного заняття.

Опрацювання студентом кожної теми практичного заняття або самостійної роботи передбачає ознайомлення з актуальністю та навчальними цілями теми; самостійне відновлення за рекомендованою літературою набутих в процесі попереднього навчання базових знань, умінь і навиків; самостійне вивчення нового матеріалу, окресленого змістом теми. З метою закріплення відновлених і новоздобутих знань і умінь студент письмово відповідає на контрольні питання, розв’язує контрольні тести та завдання.

На підготовчому етапі практичного заняття, який становить 10–15% від загальної його тривалості, викладач у вступному слові підкреслює актуальність теми, формулює навчальні цілі і здійснює контроль домашньої самопідготовки студентів шляхом фронтального усного чи письмового експрес-опитування за переліком обов’язкових для самостійного опрацювання контрольних питань, тестів і завдань.

На основному етапі практичного заняття тривалістю 70-80% навчального часу студенти з метою поглиблення теоретичних знань, формування практичних умінь і навиків, передбачених навчальними цілями заняття, за допомогою рекомендованої літератури під контролем викладача виконують навчальні практичні завдання й оформляють протокол дослідження, який наприкінці заняття підписує викладач.

Заключний етап заняття, що триває 10-15% навчального часу, передбачає контроль рівня засвоєння студентом знань, умінь і навиків з теми шляхом письмової відповіді на декілька з числа обов’язкових контрольних питань, тестів і ситуаційних завдань. Правильна вичерпна відповідь на кожне питання або завдання, розв’язання понад 60% запропонованих тестів оцінюється одним балом; правильна, але неповна чи з окремими неістотними помилками відповідь на питання або завдання – у 0,5 балів; неправильна або відсутня відповідь, розв’язання менше 60% тестів – у 0 балів. За кожне практичне заняття в академічний журнал виставляється оцінка за чотирибальною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно), яка визначається додаванням до одиниці суми балів, набраних на заключному етапі заняття. Ця оцінка надалі конвертується у бали: відмінно – 20 балів, добре – 16 балів, задовільно – 12 балів, незадовільно – 0 балів. На заключному етапі практичного заняття підводяться підсумки заняття, задається домашнє завдання.

Максимальна кількість балів, яку студент може набрати при вивченні модуля, дорівнює 120 балам. Вона вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “відмінно”, на кількість тем практичних занять у модулі (20 балів х 6 тем = 120 балів). Мінімальна кількість балів, яку може набрати студент при вивченні модуля, вираховується шляхом множення кількості балів, що відповідають оцінці “задовільно”, на кількість тем у модулі і дорівнює 72 бали (12 балів х 6 тем = 72 бали).

Студент, який пропустив практичне заняття або одержав незадовільну оцінку, зобов’язаний відпрацювати його упродовж двох тижнів від моменту пропуску в дні, передбачені кафедральним графіком відробок. Студент, який пропустив три чи більше заняття, скеровується викладачем у деканат для отримання дозволу на відробки.

Підсумковий модульний контроль відбувається після завершення вивчення всіх тем модуля на останньому контрольному занятті. До підсумкового контролю допускаються студенти, які при вивченні модуля набрали не меншу за мінімальну кількість балів і виконали у письмовій формі самостійні роботи, які не входять до тематики практичних занять. Підсумковий модульний контроль передбачає контроль рівня засвоєння студентом знань, умінь і навиків з дисципліни шляхом письмової відповіді на два контрольні питання, одне з яких належить до самостійних робіт, що не входять до тематики практичних занять; письмового розв’язання типової ситуаційної задачі, 40 контрольних тестів і письмового виконання практичної навички з числа обов’язкових. Максимальна кількість балів підсумкового контролю дорівнює 80 і нараховується студентам, які правильно відповіли на контрольні питання (10 + 5 балів), у повному обсязі розв’язали ситуаційну задачу (20 балів) і виконали запропоновані тести (40 балів), продемонстрували володіння практичними навичками (5 балів). Підсумковий модульний контроль вважається зарахованим, якщо студент набрав не менше 50 балів.

Загальна оцінка за модуль визначається сумою балів за поточну навчальну діяльність і виконання підсумкового модульного контролю. Максимальна кількість балів, що нараховується студентам при засвоєнні модуля, становить 120 балів (поточна навчальна діяльність) + 80 балів (підсумковий модульний контроль) = 200 балів. Мінімальний критерій зарахування модуля: 72 бали (поточна навчальна діяльність) + 50 балів (підсумковий модульний контроль) = 122 бали. Студенти, які відвідали всі практичні заняття, але не набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, до підсумкового модульного контролю не допускаються і мають право на повторне вивчення модуля. Студенти, які набрали мінімальну кількість балів за поточну навчальну діяльність, але не склали підсумковий модульний контроль, і студенти, які бажають поліпшити успішність з дисципліни, мають право у відповідності з нормативними документами на перескладання підсумкового модульного контролю за затвердженим навчальною частиною графіком.

 

 

ЗМІСТ

Стор.

Практичні заняття

1. Методологічні, методичні основи вивчення й оцінка потенційного ризику

впливу чинників довкілля на здоров’я населення. Профілактична токсикологія.

Принципи та методи гігієнічного нормування шкідливих хімічних речовин

у різних об’єктах довкілля (доц. Б.А.Пластунов, доц. В.М.Томків,

ас. Л.В.Пластунова, ас. О.П.Касіян)................................................................................... 6

2. Гігієна води та водопостачання, санітарна охорона водних об’єктів і грунту,

очищення населених пунктів. Гігієнічні аспекти планування й експлуатації,

профілактики внутрішньолікарняної інфекції, ультрафіолетового опромінення

та радіаційної безпеки в лікувально-профілактичних закладах

(доц. Б.А.Пластунов, доц. У.Б.Лотоцька-Дудик, ас. С.Т.Зуб, ас. С.І.Матисік)............ 13

3. Харчування в профілактичній медицині. Лікувально-профілактичне та

екологічно-захисне харчування. Санітарно-гігієнічний контроль за

лікувальним (дієтичним) харчуванням (доц. Б.А.Пластунов, ас. М.О.Ковалів).......... 22

4. Законодавчі основи медико-профілактичного забезпечення працюючих.

Гігієнічна оцінка процесу праці та чинників виробничого середовища.

Гігієнічне значення забруднення атмосферного повітря та фізичних чинників

в населених пунктах. Гігієна планування населених пунктів (доц. Б.А.Пластунов,

доц. У.Б.Лотоцька-Дудик, доц. Н.О.Крупка)................................................................... 27

5. Комплексна оцінка індивідуального, популяційного здоров’я та фізичного

розвитку дітей. Гігієнічні вимоги до планування, благоустрою дитячих закладів

та організації навчально-виховного процесу (доц. Б.А.Пластунов, ас. М.І.Завада).... 36

6. Організація санітарного нагляду за тимчасовим розміщенням, харчуванням і

водопостачанням аварійно-рятувальних формувань і потерпілого населення за

надзвичайних ситуацій. Формування променевого навантаження та гігієнічні

аспекти проживання населення на радіоактивно забруднених територіях

(доц. Б.А.Пластунов, ас. С.Т.Зуб, ас. О.М.Колінковський)............................................ 43

 

Самостійні роботи

1. Гігієнічна оцінка впливу природних і антропогенних компонентів біосфери на

здоров’я людини та популяції. Наукові основи медичної біоритмології та

хроногігієни (доц. Б.А.Пластунов, доц. В.М.Томків)..................................................... 50

2. Гігієнічна оцінка умов перебування хворих в лікувальних закладах. Особливості

протирадіаційного захисту персоналу та пацієнтів у рентгенологічних і

радіологічних відділеннях (доц. Б.А.Пластунов, ас. С.Т.Зуб)....................................... 52

3. Харчові отруєння як гігієнічна проблема. Методика розслідування випадків

харчових отруєнь (ас. М.О.Ковалів, доц. Б.А.Пластунов)............................................. 55

4. Гігієна праці медичних працівників у лікувально-профілактичних закладах

(доц. Б.А.Пластунов доц. Н.О.Крупка)............................................................................ 56

5. Гігієнічні принципи раціональної організації фізичного виховання та трудового

навчання дітей і підлітків. Наукові основи проведення лікарсько-професійної

консультації (доц. Б.А.Пластунов, ас. М.І.Завада).......................................................... 58

6. Організація та проведення санітарного нагляду за умовами праці ліквідаторів

наслідків надзвичайних ситуацій (доц. Б.А.Пластунов, ас. О.М.Колінковський)....... 60

 

ПРАКТИЧНІ ЗАНЯТТЯ

 

Тема 1. Методологічні, методичні основи вивчення й оцінка потенційного ризику впливу чинників довкілля на здоров’я населення. Профілактична токсикологія. Принципи та методи гігієнічного нормування шкідливих хімічних речовин у різних об’єктах довкілля.

 

Актуальність теми

Гігієна – наука, яка вивчає закономірності впливу навколишнього середовища на популяційне й індивідуальне здоров’я з метою обгрунтування гігієнічних нормативів, санітарних правил і профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення оптимальних умов життєдіяльності, зміцнення здоров’я та попередження захворювань. У діяльності лікаря-лікувальника профілактична робота на сімейній, територіальній або цеховій дільниці посідає вагоме місце поряд з лікувально-діагностичною роботою. Профілактична діяльність лікаря повинна базуватися на методологічних і методичних принципах гігієнічної діагностики– системі мислення та дій, метою якої є дослідження стану природного і соціального середовища життєдіяльності, здоров’я людини (популяції) та з’ясування причинно-наслідкових зв’язків між впливом чинників середовища і можливими змінами стану здоров’я населення. Методологія гігієнічної діагностики використовує різноманітні (епідеміологічні, демографічні, статистичні, клінічні, експериментальні) методи дослідження, найсучаснішим з яких є оцінка ризику несприятливого впливу чинників довкілля на здоров’я – визначення ймовірності розвитку небажаного ефекту у населення за певних рівнів і тривалості впливу шкідливого чинника.

Широке використання хімічних речовин у різних сферах життєдіяльності людини призводить до інтенсивного забруднення довкілля та виникнення захворювань хімічної етіології. Шкідливій дії на організм ксенобіотиків запобігає наукове токсиколого-гігієнічне обґрунтування в експериментах на лабораторних тваринах та подальше практичне застосування їх гігієнічних нормативів – гранично допустимих концентрацій (ГДК). Гігієнічне нормування ксенобіотика в різних об’єктах довкілля відрізняється певними особливостями, обумовленими необхідністю врахування всіх можливих негативних наслідків його впливу на довкілля та організм людини.

Навчальні цілі

Знати методологічні та методичні основи гігієни, роль чинників довкілля в етіології захворювань, теоретичні основи та загальну схему вивчення впливу комплексу чинників довкілля на здоров’я населення; основні поняття та зміст етапів методології оцінки ризику, методичні підходи до оцінки ризику шкідливого впливу чинників довкілля на здоров’я населення; основні принципи та методи обґрунтування гігієнічних нормативів шкідливих хімічних речовин, основні параметри токсикометрії, схему токсикологічного експерименту, особливості гігієнічного нормування ксенобіотиків у різних об’єктах довкілля.

Вміти скласти програму епідеміологічного дослідження з виявлення й оцінки взаємозв’язків між чинниками довкілля та здоров’ям населення, провести інтегральну оцінку стану довкілля та здоров’я; ідентифікувати фактор ризику, його шкідливі наслідки для здоров’я, розрахувати відносний і популяційний ризик для населення; оцінити основні параметри токсикометрії хімічних речовин, визначити лімітуючий показник шкідливості й інтерпретувати результати експериментальних досліджень з обґрунтування ГДК хімічних речовин у різних об’єктах довкілля, оцінити тип комбінованої дії ксенобіотиків, розрахувати й оцінити фактичне надходження в організм і фактичну дозу токсичних речовин, зокрема пестицидів і нітратів.

Базові знання, уміння та навики

Гігієна як наука, її мета, завдання, об’єкт вивчення, зв’язок з іншими науками, санітарія, санітарне законодавство України, класифікація методів гігієнічних досліджень, специфічні методи гігієни [загальна гігієна]; загальнофілософські закони та категорії, їх значення для гігієни [філософія, загальна гігієна]; поняття про здоров’я, індивідуальне та популяційне здоров’я, його основні критерії та статистичні показники, їх динаміка і тенденції в Україні та світі, джерела інформації про здоров’я, методи оцінки достовірності результатів медико-статистичних досліджень [соціальна медицина, загальна гігієна]; епідеміологічний метод дослідження, його види [загальна гігієна, епідеміологія]; методи гігієнічної оцінки чинників довкілля та їх впливу на здоров’я [загальна гігієна].

Основні принципи гігієнічного нормування ксенобіотиків, незалежне та комплексне нормування, етапи гігієнічної оцінки хімічних речовин, схема токсикологічного експерименту (гострий, підгострий і хронічний досліди), основні параметри токсикометрії (токсичність, кумуляція, порогові дози та концентрації, віддалені ефекти), показники функціонального стану організму й окремих його систем при дії ксенобіотиків, методи їх визначення; класифікація шкідливих речовин за ступенем токсичності та кумуляції; поняття про гігієнічний норматив, ГДК; комбінована, комплексна, поєднана дія чинників довкілля; роль гігієнічного нормування ксенобіотиків у різних середовищах [загальна гігієна].

Зміст теми

Теоретичні основи гігієни, внесок в їх наукове обґрунтування вітчизняних вчених. Загальнофілософська та предметна методологія гігієни. Значення гігієни для формування професійного мислення та практичної діяльності лікарів лікувального профілю.

Роль чинників довкілля як етіологічних (причинних) факторів і факторів ризику виникнення захворювань. Детерміновані та стохастичні (ймовірносні) ефекти в організмі під впливом чинників довкілля. Гігієнічна діагностика. Еколого-залежні захворювання, методи їх прогнозування та профілактики. Методика якісної (концептуальної) та кількісної інтегральної оцінки стану довкілля та здоров’я. Здоров’я населення як інтегральний критерій оцінки стану навколишнього середовища. Прогнозування змін рівня здоров’я населення за станом забруднення атмосферного повітря, води, ґрунту. Методи встановлення взаємозв’язків між станом довкілля та здоров’я. Загальна схема епідеміологічного дослідження з виявлення й оцінки зв’язку чинників довкілля зі здоров’ям.

Методологія оцінки ризику. Характеристика проблеми та основні терміни. Основні етапи методології оцінки ризику: ідентифікація шкідливих факторів, оцінка експозиції, встановлення залежності доза-відповідь для канцерогенів і неканцерогенів, характеристика ризику, керування ризиком. Прямі та непрямі методи оцінки експозиції, біомаркери експозиції, ефекту, схильності. Проблеми застосування методології оцінки ризику в Україні.

Предмет і завдання профілактичної токсикології. Токсикометрія, токсикокінетика, токсикодинаміка хімічних речовин. Токсичність і кумуляція ксенобіотиків. Сучасні уявлення про кумуляцію, методи її оцінки. Класифікація промислових токсикантів і пестицидів за ступенем токсичності та небезпеки. Визначення понять ГДК ксенобіотиків у повітрі робочої зони, атмосферному повітрі, воді водойм, грунті, харчових продуктах, допустимого добового наджодження (ДДН) і допустимої добової дози (ДДД) у харчових раціонах, особливості методичних схем незалежного гігієнічного нормування речовин у різних об’єктах довкілля. Лімітувальні ознаки шкідливості токсикантів у різних середовищах. Комплексне нормування пестицидів. Типи комбінованої дії речовин. Розрахунок фактичного добового надходження в організм (ФДН) і фактичної добової дози (ФДД) ксенобіотика. Законодавчо-нормативні документи в галузі гігієнічного нормування.

Література

Основна:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За ред. В.Г.Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 14-22, 225-253, 693-718.

2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 8-20, 48-117, 138-142, 283-434, 458-479.

3. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 2001. – С. 308-318.

4. Гігієна та екологія: Навчальний посібник для підготовки до ліцензійного іспиту Крок-2 “Загальна лікарська підготовка” / Б.А.Пластунов та ін. – Львів, 2011. – 263 с.

5. Перелік типових задач діяльності, умінь і практичних навиків до державного іспиту з гігієни для студентів VI курсів медичних факультетів фахового спрямування “Лікувальна справа”. – Львів: ЛНМУ ім. Данила Галицького, 2012. – 26 с.

Додаткова:

6. Гигиена: Учебник / Под ред. Г.И.Румянцева. – М.: Гэотар-мед, 2001. – С. 5-11, 30-57.

7. Штабский Б.М., Гжегоцкий М.Р. Профилактическая токсикология и прикладная физиология: общность проблем и пути решения. – Львов: Наутилус, 2003. – 342 с.

8. Качинський А.Б., Сердюк А.М. Методологічні основи аналізу ризику в медико-екологічних дослідженнях та його значення для екологічної безпеки України / Лікарська справа, 1995. – № 3-4. – С. 5-15.

9. Москаленко В.Ф. Фактори ризику для здоров’я населення і шляхи їх усунення / Експериментальна і клінічна медицина. – 2003. – № 1. – С. 179-184.

10. Тимченко О.І., Сердюк А.М., Карташова С.С. Генофонд і здоров’я: розвиток методології оцінки. – К., 2008. – С. 122-131.