Система управління і керівництва закладами освіти в Україні. Принципи керівництва шкільною справою

 Державне управління системою загальної середньої освіти

Державна політика в галузі загальної середньої освіти за­фіксована у законі України "Про освіту" (1991 р.), зміненому і доповненому в 1996 році, Законі України "Про загальну се­редню освіту" (1999 р.).

Організаційно-управлінським проектом державної політи­ки в галузі освіти є Державна національна програма "Освіта" (Україна XXI століття). Зміст програми визначається як за­гальними принципами державної політики в галузі освіти, так і об'єктивними даними проведеного аналізу стану, тенденцій і перспектив розвитку освіти.

Державні органи управління системою загальної середньої освіти. Для послідовного проведення державної політики в сфері загальної середньої освіти в Україні створені відповідні державні органи управління: Міністерство освіти і науки, Міністерства і відомства, яким підпорядковані заклади за­гальної середньої освіти, управління освіти обласних держа­вних адміністрацій, відділи освіти районних (міських) держа­вних адміністрацій.

Спеціально уповноваженим центральним органом вико­навчої влади в галузі загальної середньої освіти є Міністерст­во освіти і науки України.

Міністерство освіти і науки реалізує державну політику в сфері загальної середньої освіти; здійснює в межах своїх пов­новажень нормативно-правове регулювання відносин у сис­темі загальної середньої освіти; визначає перспективи розвит­ку системи загальної середньої освіти; розробляє, впроваджує і контролює додержання Державного стандарту загальної се­редньої освіти; контролює діяльність органів управління освітою та навчальних закладів системи загальної середньої освіти; організовує нормативне, програмне, ' науково-методичне та інформаційне забезпечення системи загальної середньої освіти; визначає порядок атестації педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів; організо­вує підготовку та підвищення кваліфікації педагогічних пра­цівників, приймає рішення щодо організації інноваційної ді­яльності, координує та контролює її проведення; забезпечує підготовку і видання підручників, посібників, методичної лі­тератури, схвалює їх видання; затверджує типові переліки обов'язкового навчального та іншого обладнання, навчально-методичних та навчально-наочних посібників, підручників; виконує інші функції¹.

Місцеві органи виконавчої влади (управління освіти при обласних державних адміністраціях, відділи освіти при рай­онних (міських) державних адміністраціях) та органи місце­вого самоврядування в галузі загальної середньої освіти за­безпечують реалізацію державної політики у сфері загальної середньої освіти на відповідній території; контролюють до­держання вимог законів та інших нормативно-правових актів у галузі освіти, обов'язкове виконання Державного стандарту загальної середньої освіти всіма навчальними закладами сис­теми загальної середньої освіти, розташованими на їх терито­рії; беруть участь у розробленні та реалізації варіативної складової змісту загальної середньої освіти; створюють умо­ви для одержання громадянами повної загальної середньої освіти; організовують нормативне, програмне, матеріальне, науково-методичне забезпечення, перепідготовку, підвищен­ня кваліфікації, атестацію педагогічних працівників; прово­дять атестацію навчальних закладів системи загальної серед­ньої освіти, розташованих на їх територіях, оприлюднюють результати атестації; сприяють проведенню інноваційної дія­льності в системі загальної середньої освіти; здійснюють інші повноваження¹.

Для сучасного стану системи управління освітою харак­терний процес децентралізації, тобто передача ряду функцій і повноважень від вищих органів управління нижчим. Держа­вні органи розробляють найбільш загальні стратегічні напря­ми, а обласні й районні (міські) органи спрямовують зусилля на вирішення конкретних, фінансових, кадрових, матеріаль­них, організаційних проблем.

Друга характерна особливість - перехід від державного до державно-громадського управління освітою. Органами гро­мадського самоврядування загальноосвітнього навчального закладу є загальні збори (конференція) колективу; рада за­гальноосвітнього навчального закладу; районна (міська), об­ласна конференції працівників освіти; районна (міська) рада з питань народної освіти; всеукраїнський з'їзд працівників освіти.

Головна мета державно-громадського управління - поєд­нати зусилля держави і суспільства у вирішенні проблем формування державної політики в галузі освіти, питань навчаль­но-виховної, методичної, економічної, фінансово-господарської діяльності закладів освіти.

До основних принципів належать: принцип прогностично-сті внутрішкільного управління; єдності державних і внутрі-шкільних механізмів управління; демократизації і гуманізації управління; раціонального поєднання централізації і децент­ралізації; єдності єдиноначальства і колегіальності; інформа­ційної достатності; системності в управлінні.

Принцип прогностичності внутрішкільного управління. Однією з найвагоміших характеристик загальноосвітнього навчального закладу є його тісні специфічні взаємозв'язки із зовнішнім середовищем. Жоден навчальний заклад не може бути "островом у собі". Він повністю залежить від зовніш­нього середовища: економічних умов, соціальних, культур­них, політичних факторів і под. Принцип означає, що школа повинна вивчати особливості впливу зовнішнього середови­ща, розробляти способи взаємодії з ним, перебудовувати навчально-виховний процес і водночас підкоряти середовище для досягнення своєї мети.

Принцип єдності державних і внутрішкільних механізмів управління. Принцип означає, що внутрішкільне управління повинно забезпечувати повне використання умов, створених державою для функціонування загальноосвітньої школи: за­конів, постанов, нормативних вимог; установлених стандар­тів, до складу яких входять навчальні плани, програми, вимо­ги до рівня освіченості; положень прогностики, педагогіки, психології, теорії управління, шкільної гігієни, юридичної науки, медицини, економічної теорії.

Принцип демократизації і гуманізації управління орієнтує на:

1) делегування певної частини прав і повноважень адміні­страції таким громадсько-державним структурам,  як Рада школи, педагогічна рада, методичні об'єднання, учнівське самоврядування, забезпечення виборності та звітності цих управлінських структур;

2) максимальне використання самодіяльності й ініціативи вчителів, учнів, батьків, широкої громадськості, прояву їх творчих сил;

3) встановлення, функціонування і розвиток демократич­них стосунків між керівниками, учителями, вихователями, учнями і батьками;

4) встановлення оптимального співвідношення цілеспря­мованих управлінських впливів, співробітництва, співуправління і самоуправління.

Співробітництво між адміністрацією і вчителями може бу­ти сформоване лише на основі гласності, яка передбачає на­явність повної, об'єктивної, всебічної інформації про все, чим живе школа. Тому демократизація внутрішкільного управ­ління передбачає звіти не тільки учителів перед адміністра­цією, а й адміністрації перед учителями, звіти педагогічної ради перед загальношкільними зборами наприкінці кожного навчального року, створення спеціальної системи внутрішкільної інформації широкого користування (використання і стінної преси, радіо, телебачення тощо).

       Принцип поєднання централізації і децентралізації. В умовах надмірної централізації в управлінні підсилюється адміністрування, сковується ініціатива керівників нижчих рівнів, учителів, учнів, що перетворює їх у простих виконав­ців прийнятих без них рішень. Відбувається дублювання управлінських функцій, перевантаження як керівників, так і І
виконавців.

Принцип єдиноначальності і колегіальності в управлінні. Його реалізація спрямована на подолання суб'єктивності, ав­торитаризму в управлінні педагогічним процесом. Єдинона­чальність базується на знаннях педагогіки і психології осо­бистості, соціальної психології, урахуванні індивідуально-психологічних особливостей учителів, учнів батьків. Вона забезпечує чітке розмежування і дотримання повноважень учасників педагогічного процесу, дисципліну і порядок.

Принцип об'єктивності і повноти інформації в управлінні загальноосвітнім закладом орієнтує на наявність об'єктивної і повної інформації про функціонування педагогічного проце­су: успішність учнів, якість їх знань; стан викладання нав­чальних предметів; стан виховної роботи і ступінь виховано­сті учнів; робота з педагогічними кадрами; робота з батьками, громадськістю; матеріально-технічна база та ін.

     Принцип системності в управлінні передбачає розуміння системної природи педагогічного процесу. Систе"мний підхід в управлінні школою спонукає керівника мати чітку уяву про школу як систему: її основні компоненти (основні частини), структуру (її зв'язки і відношення, які складаються або руй­нуються між цими частинами), інтегративну властивість сис­теми, яка є результатом взаємодії компонентів, а не властивостей окремих з них. Стійкість інтегративної властивості за­лежить від цілісності системи.