Гостра серцева недостатність

Гостра серцева недостатність – порушення насосної функції серця зі зменшенням серцевого викиду та хвилинного обсягу крові.

Етіологія:

- токсикоз;

- септичний та алергічний стани;

- міокардит;

- отруєння або передозування кардіотропних засобів;

- гіпоксія;

- вади серця;

- гостре порушення коронарного кровообігу.

 Клінічні дані:

- наявність акроціанозу та ціанозу;

- задишка (експіраторна або змішана);

- біль за грудиною;

- занепокоєння.

Варіанти гострої СН:

l синдром малого серцевого викиду, для якого характерні артеріальна гіпотонія та ознаки централізації кровообігу;

l синдром застійної серцевої недостатності, що характеризується перевантаженням малого кола кровообігу (задишка, вологі хрипи, набряк легенів, неефективність інгаляції більших концентрацій кисню) або/та перевантаженням великого кола кровообігу (набряки, збільшення печінки, виступання шийних вен, асцит, гідроторакс).                         

Ступені тяжкості:

l I ступінь – тахікардія, задишка у спокої. Найважливіший симптом – це зміна співвідношення між частотою серцевих скорочень та подихом. У дітей віком до 1 року відношення частоти пульсу до частоти подиху буде понад 3,5; у дітей віком понад 1 рік - 4,5. Глухість тонів серця, розширення меж відносної серцевої тупості.

l II ступінь - компенсаторна гіперволемія: з перевагою декомпенсації тільки в одному колі кровообігу або з тотальною недостатністю кровообігу. ЦВТ при 2-й ст. підвищується тільки тоді, коли декомпенсація розвивається швидко, протягом хвилин або декількох годин. Якщо недостатність наростає поступово, ЦВТ може залишатися нормальним на тлі прогресивного набряку печінки. Обов'язкова приглушеність тонів серця, можливе розширення меж. Якщо переважають явища застою в малому колі кровообігу - ціаноз, що не зменшується при оксигенотерапії. В легенях - дрібнопухирцеві хрипи, акцент II тону на легеневій артерії. При серцевій недостатності II Б ступеня - олігоурія, періферичні набряки, можливий набряк легенів.

l III ступінь - артеріальна гипотензія на тлі клініки перевантаження малого кола кровообігу.

           Інструментальні методи діагностики гострої серцевої недостатності – ЕКГ, ЕХОКГ, пульсоксиметрія.

Патогномонічні симптоми лівошлуночкової недостатності:

- ціаноз або блідість шкірних покривів і слизових оболонок;

- задишка, приступ ядухи (серцева астма), тахіпное;

- кашель, частіше сухий або з відділенням невеликої кількості харкотиння, що посилюється в нічний час і після фізичного навантаження;

- вологі хрипи, застійного характеру, білатерально, а іноді – асиметрично, частіше у задньонижніх відділах легень, з укороченням перкуторного звуку;

- внаслідок легеневої гіпертензії розвиваються порушення в малому колі кровообігу;

- синдром малого серцевого викиду з ознаками централізації кровообігу, артеріальної гіпотензії;

- тахікардія, ниткоподібний пульс;

- розлитий і посилений верхівковий поштовх, зміщений уліво – униз – до шостого міжребер´я;

- зниження інтенсивності І тону на верхівці серця, поява систолічного шуму внаслідок відносної мітральної недостатності, наявність ІІІ та ІV тонів, які призводять до виникнення ритму галопу, акцент і розщеплення ІІ тону над легеневою артерією;

- дилятація лівого шлуночка і його гіпертрофія, збільшення розмірів і зниження скорочувальної здатності міокарда правого шлуночка;

- на рентгенограмі легень – інтенсивне гомогенне затемнення в центральних відділах легеневих полів у формі крилець метелика;

- на ЕКГ – ознаки перевантаження лівих відділів серця.

Патогномонічні симптоми правошлуночкової недостатності:

- швидка стомлюваність, слабкість, порушення сну, зниження апетиту;

- ціаноз;

- диспное;

- тахікардія;

- збільшення правих відділів серця, серцевий «горб», парастернальна пульсація зліва, акцент ІІ тону над легеневою артерією, його розщеплення, рідше – роздвоєння, ІІІ і IV тони – над мечоподібним відростком і зліва від нього, у IV міжребер´ї;

- систолічний шум в IV міжребер´ї зліва від грудини і над мечоподібним відостком, внаслідок відносної недостатності тристулкового клапана;

- ознаки венозного застою у великому колі кровообігу: набряк шийних вен, збільшення розмірів печінки, спленомегалія – рідко;

- порушення з боку шлунково-кишкового тракту, обумовлені застоєм крові в мезентеріальних судинах і застійним гастритом;

- порушення функціонального стану нирок: ніктурія, олігоурія, альбумінурія, мікрогематурія, циліндрурія;

- набряки, переважно на нижніх частинах тіла, але можливі: асцит, гідроторакс, гідроперикард, анасарка;

- підвищення ЦВТ понад 120 мм вод.ст.;

- на ЕКГ – ознаки перевантаження правих відділів серця.

НЕВІДКЛАДНА ДОПОМОГА ПРИ ГОСТРІЙ

 ЛІВОШЛУНОЧКОВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ.

- Підвищене положення у ліжку.

- Оксигенотерапія в режимі ШВЛ із застосуванням піногасників (30% розчин етанолу або 10% розчин антифомсіналу), санація ВДШ.

- Петльові салуретики (фуросемід – 1-2-3 мг/кг до 4 разів на добу внутрішньовенно).

- Інфузійна терапія з використанням 10% розчину глюкози з додаванням 45 розчину хлориду калія або панангіну з обмеженням добового надходження рідини до 2/3 вікової потреби (не більш 65 мл/кг/добу).

- Седативні, аналгетичні засоби, антигіпоксанти (промедол - 2% 0,05 – 0,1 мл/год., седуксен 0,1 мл/кг) внутрішньовенно.

- Інфузія допаміну – від 1-4 мкг/кг/хв до 5 – 10 мкг/кг/хв або добутаміну – 5 – 15 мкг/кг /хв через інфузомат.

- Можливе призначення дигоксину в дозі насичення недоношеним – 0,025 мг/кг, до 2 років – 0,05 мг/кг, старшого віку – 0,025 мг/кг в/в крапельно.

- Можливе призначення вазодилятаторів – нитропрусиду натрію 0,5 – 0,8 мкг/кг/хв в/в крапельно на ізотонічному розчині натрію хлориду.

- Гюкокортикостероїди (преднізолон - 5 – 7 мг/кг) внутрішньовенно.

- Корекція кислотно-лужного стану.

- Метаболічна терапія (рибоксин, мілдронат, тіотріазолін, предуктал, кардонат).

- Антибактеріальна терпія.

- Муколітичні препарати.

- Специфічне лікування (екстрена комісуротомія при мітральному стенозі, антиаритмічні заходи).

- Лікування основного захворювання.