Висновки до третього розділу

Визначаються умови та процес формування п’ятидесятницької доктрини в «Асамблеях Божих» та в середовищі українських п’ятидесятників-емігрантів, а також вплив цих ідей на доктрину вітчизняних ХВЄ.

Продемонстровано атмосферу есхатологічного очікування, яка панувала в перших десятиліттях розвитку п’ятидесятницького руху. Підкреслено позитивну роль для поширення п’ятидесятницького руху поглибленого аналізу суспільно-політичних катастроф та природних катаклізмів із метою ілюстрації «ознак останнього часу». Реконструйований процес формування есхатологічної доктрини «Асамблеї Божої» та роль С. Хортона, В. Мензіса, Д. Стемпса у поширенні п’ятидесятницьких доктрин у масштабах світу. Окремо проаналізовано зміст і вплив В. Бранхама та Д. Вілкерсона як діаметрально протилежних моделей донесення есхатологічної звістки. Доведено, що есхатологічна доктрина «Асамблеї Божої» США повністю відповідає офіційному віровченню УЦХВЄ під головуванням М. С. Паночка.

Продемонстрована доктрина «про останні часи» у віровченні Ф. Смольчука, Д. Беспалова, Д. Кіріча та Н. Мазана. Доведено, що п`ятидесятницькі автори-емігранти з США, Канади та Франції розробляли власний есхатологічний погляд, залишаючись у межах загального русла диспенсаціоналістського преміленаризму, не вступаючи в доктринальні протиріччя з офіційним віровченням «Асамблеї Божої», який вони поширювали на ХВЄ в СРСР через особисті контакти, друк літератури та радіопрограми.

За Р. Шрайтером, для визначення умов розвитку локальної богословської системи досліднику потрібно проаналізувати «Паралельні форми богослов’я». В даному випадку це північно-американський та західноєвропейський п’ятидесятницький диспенсаціоналізм національних об’єднань та українських емігрантів.

Дослідивши богословські й історико-культурні умови поширення диспенсаціоналістичної моделі серед північноамериканських та європейських п’ятидесятників було доведено, що п’ятидесятницький рух розвивався ідентифікуючи себе із виконанням есхатологічних пророцтв в атмосфері апокаліптичних очікувань, що мало наслідки в особливому сприйняттю всіх суспільно-політичних криз та природних катаклізмів як чергових «ознак останнього часу». Загостренні апокаліптичні очікування в середовищі п’ятидесятників трансформувались в місійний ентузіазм, моральний перфекціонізм (який в СРСР трансформувався в етичний ригоризм), та пріоритет містичного над раціональним.

Диспенсаціоналістський преміленаризм був прийнятий як офіційна позиція віросповідання найбільшого в світі об’єднання п’ятидесятників – «Асамблеї Божої» офіційними представниками яких були піонери українського п’ятидесятницького руху Воронаєв та Шмідт. Реконструювавши процес формування есхатологічної доктрини «Асамблеї Божої» та визначивши роль творів провідних п’ятидесятницьких теологів С. Хортона, В. Мензіса, Д. Стемпса, було встановлено, що есхатологічна доктрина «Асамблеї Божої» США повністю відповідає офіційному віровченню УЦХВЄ під головуванням М. С. Паночка. Спільною богословською формулою для «Асамблеї Божої» та УЦХВЄ є наступна конструкція: п’ятидесятники є претрибуляціоналісти, диспенсаціоналістські преміленаристи. У віровченні УЦХВЄ прихід Христа поділяється на три фази: 1) Таємний прихід за Церквою перед Скорботою; 2) Прихід із Церквою в кінці правління Антихриста; 3) Прихід після Тисячолітнього царства. Ці ж етапи визнаються і у віровченні американських п’ятидесятників «Асамблеї Божої».

На прикладі У. Бранхам та Д. Вілкерсона, продемонстровано можливість розвитку різних форм п’ятидесятницької есхатології на спільній догматичній базі диспенсаціоналізму, що свідчить про допустимість поліваріативності елементів доктрини в рамках однієї есхатологічної традиції (на основі містичного досвіду, або різних герменевтичних підходів).

Вивчивши есхатологію українських емігрантів-п’ятидесятників в США, Канаді та Західній Європі, доведено, що п`ятидесятницькі автори-емігранти з США, Канади та Франції розробляли власний есхатологічний погляд, залишаючись у межах загального русла диспенсаціоналістського преміленаризму, не вступаючи в доктринальні протиріччя з офіційним віровченням «Асамблеї Божої», який вони поширювали на ХВЄ в СРСР через особисті контакти, друк літератури та радіопрограми.