double arrow

Первісне суспільство і перші державні утворення на території України 1.1 Початок формування людської цивілізації на території України. Своевременно не решались даже самые назревшие проблемы. Вместо принятия каких- либо мер по оздоровлению экономики в каче


Зміст

Своевременно не решались даже самые назревшие проблемы. Вместо принятия каких- либо мер по оздоровлению экономики в качестве панацеи предлагались все новые трудовые почины, новые формы "социалистического соревнования”. Громадные средства отвлекались на многочисленные "стройки века”, подобные Байкало-Амурской магистрали. С каждым днем становилось очевидным: для перемен необходимо обновление руководства страны.

В условиях монопольного господства в обществе одной партии -- КПСС, наличия мощного репрессивного аппарата перемены могли начаться только "сверху”. Высшие руководители страны отчетливо сознавали, что экономика нуждается в реформировании, но никто из консервативного большинства Политбюро ЦК КПСС не хотел брать на себя ответственность за осуществление этих перемен.

Однако в конечном счете совсем другие силы определили направление и характер рефор-мирования советской системы. Их предопределили экономические интересы номенклатуры -- советского правящего класса. Его эволюция к началу 80-х годов завершается. Номенклатура тяготится коммунистическими условностями, зависимостью личного благополучия от служебного положения. Чтобы обезопасить себя, узаконить свое господство, она стремится изменить общественный строй в своих интересах. Чтобы стать независимой от власти, стать настоящим собственником, номенклатуре необходимо было уничтожить общественную социалистическую собственность и соответствующую ей государственную надстройку, которые в течение десятилетий являлись основой ее господства и благополучия. Этот шаг расколол единый правящий класс. По одну сторону "баррикад” оказались так называемые партократы, привыкшие рассматривать государственные должности всего лишь как кормушку и ни за что не отвечать. В узко-эгоистических интересах "партократы” стремились во что бы то ни стало сохранить отжившую систему. Другая, большая часть правящего класса, объективно действуя в интересах всего общества, неосознанно поддерживала радикально-оппозиционные силы, требовавшие обновления и реформ.Таким образом, к началу 80-х годов советская тоталитарная система фактически лишается поддержки значительной части обществе.

Большинство рабочих и служащих необходимость перемен связывали с лучшей организа-цией и оплатой труда, более справедливым распределением общественного богатства. Часть крестьянства рассчитывала стать подлинными хозяевами своей земли и своего труда.

В начале 80-х годов все без исключения слои советского общества испытывали психоло-гический дискомфорт. В общественном сознании зрело понимание необходимости глубоких перемен, но заинтересованность в них была различной. Числено выросшей и более информированной советской интеллигенции все труднее было мириться с подавлением свободного развития культуры, изолированностью страны от внешнего цивилизованного мира. Она остро ощущала на себе пагубность ядерной конфронтации с Западом и последствия афганской войны.Интеллигенция хотела подлинной демократии и индивидуальной свободы.

Изменился характер производственных отношений внутри предприятий, начала падать трудовая дисциплина, массовыми стали апатия и безразличие, воровство, неуважение к честному труду, зависть к тем, кто больше зарабатывает. В то же время в стране сохранялось внеэкономическое принуждение к труду. Советский человек, отчужденный от распределения произведенного продукта, превратился в исполнителя, работающего не по совести, а по принуждению. Выработанная в послереволюционные годы идейная мотивация труда слабела вместе с верой в близкое торжество коммунистических идеалов.

Одновременно громадный рост образованности и информированности народа за послевоенный период, появление поколения, не знающего голода и репрессий, сформировали более высокий уровень материапьных и духовных потребностей людей, поставили под сомнение сами принципы, положенные в основу советской тоталитарной системы. Потерпела крах сама идея плановой экономики. Все чаще государственные планы не выполнялись и непрерывно перекраивались, пропорции в отраслях народного хозяйства нарушались. Достижения в области здравоохранения, образования, культуры утрачивались.Стихийное перерождение системы изменило весь жизненный уклад советского общества: перераспределились права руководителей и предприятий, усилилась ведомственность, социальное неравенство.

Крах советской системы. Истоки и причины перестройки.К началу 80-х годов советская система хозяйствования исчерпала возможности к развитию, вышла за границы своего исторического времени. Осуществив индустриализацию и урбанизацию, командная экономика не смогла далее провести модернизацию, т. е. глубокие преобразования, охватывающие все стороны жизни общества. Прежде всего она оказалась неспособной в кардинально изменившихся условиях обеспечить должное развитие производительных сил, защитить права человека, поддерживать международный авторитет страны. СССР с его гигантскими запасами сырья, трудолюбивым и самоотверженным населением все больше отставал от Запада. Советской экономике оказались не по плечу возрастающие требования к разнообразию и качеству потребительских товаров. Промышленные предприятия, не заинтересованные в научно-техническом прогрессе, отвергали до 80% новых технических решений и изобретений. Растущая неэффективность экономики отрицательно сказывалась на обороноспособности страны. В начале 80-х годов СССР начал утрачивать конкурентоспособность в единственной отрасли, в которой он успешно соперничал с Западом, -- в сфере военных технологий.Экономическая база страны перестала соответствовать положению великой мировой дер-жавы и нуждалась в срочном обновлении.

35.Внешняя политика СССР 1953 – 1991гг. От «Холодной войны» к «новому политическому мышлению».

В послевоенный период усилиями советского руководства возник мировой социалистический лагерь. Особые надежды связывались с образованием в 1949 г. Китайской Народной Республики.
В 1945-1954 гг. от французского колониального владычества освободились Вьетнам, Лаос и Камбоджа. Эти три страны заявили о строительстве социализма. В 1964-1975 гг. СССР оказал ДРВ помощь оружием, военными специалистами и т. п. в борьбе против агрессии США. В 1975 г. американские войска покинули Южный Вьетнам, который был присоединен к ДРВ. В 1950-1953 гг. кровопролитный конфликт между Северной и Южной Кореей при участии США, СССР и КНР окончился перемирием и установлением жесткой границы между двумя корейскими государствами. В 1962 г. СССР и США в борьбе за Кубу, лидер которой Фидель Кастро объявил о социалистическом характере кубинской революции, поставили мир на грань ядерной катастрофы, но достигли компромисса.
В «социалистическом лагере» руководители СССР выделяли «социалистическое содружество», то есть страны, входившие в Совет экономической взаимопомощи (СЭВ) (1949) и Организацию Варшавского договора (ОВД) (1955). Советское руководство жестко контролировало ситуацию в странах Содружества. Осенью 1956 г. частями Советской армии было подавлено крупное восстание в Венгрии. В августе 1968 г. были введены войска ОВД в Чехословакию и прерван развернувшийся там процесс демократизации общества (Пражская весна). Неоднократно применялась сила против народных волнений в ГДР и Польше. Неровно развивались отношения с Югославией.
Внешняя политика СССР опиралась на растущий военный потенциал. К началу 70-х гг. был достигнут военно-стратегический паритет (равенство в атомных вооружениях) с США, Западом. В 1970-1972 гг. были подписаны договоры между СССР, ФРГ, Польшей и Чехословакией о признании итогов Второй мировой войны, об отказе от взаимных территориальных претензий, об экономическом и других формах сотрудничества. В 1972-1973 г. СССР и США подписали договоры об ограничении систем противоракетной обороны и стратегических наступательных вооружений, а также соглашение о предотвращении ядерной войны. В 1975 г. на совещаниях но безопасности и сотрудничеству в Европе, в Хельсинки главы 33 европейских государств, США и Канады подписали пакет документов, направленных на укрепление между! сродной безопасности.
Удар но «разрядке» был нанесен в 1979 г. введением советских войск на территорию Афганистана.

Холодная война[1] — глобальная геополитическая, экономическая и идеологическая конфронтация между Советским Союзом и его союзниками, с одной стороны, и США и их союзниками — с другой, длившаяся с середины1940-х до начала 1990-х годов.

Название «война» здесь условно, так как эта конфронтация не была войной в прямом смысле. Одной из главных составляющих конфронтации былаидеология. Глубинное противоречие между капиталистической исоциалистической моделями является основной причиной холодной войны. Две сверхдержавы-победительницы во Второй мировой войне, пытались перестроить мир согласно своим идеологическим установкам. Со временем конфронтация стала элементом идеологии двух сторон и помогала лидерам военно-политических блоков консолидировать вокруг себя союзников «перед лицом внешнего врага». Новое противостояние требовало сплочённости всех членов противоположных блоков.

Выражение «холодная война» впервые употребил 16 апреля 1947 года Бернард Барух, советник президента США Гарри Трумэна, в речи перед палатой представителей штата Южная Каролина.[2]

Внутренняя логика противостояния требовала от сторон участия в конфликтах и вмешательства в развитие событий в любой части мира. Усилия США и СССР направлялись, прежде всего, на доминирование в политической сфере. С самого начала противостояния развернулся процесс милитаризации двух сверхдержав.

США и СССР создали свои сферы влияния, закрепив их военно-политическими блоками — НАТО и ОВД. Хотя Соединённые Штаты и СССР никогда не вступали в прямое военное противостояние, их соперничество за влияние часто приводило к вспышкам локальных вооружённых конфликтов по всему миру.

Холодная война сопровождалась гонкой обычных и ядерных вооружений, то и дело угрожавшей привести к третьей мировой войне. Наиболее известным из таких случаев, когда мир оказывался на грани катастрофы, стал Карибский кризис 1962 года. В связи с этим в 1970-е годы обеими сторонами были предприняты усилия по «разрядке» международной напряжённости и ограничению вооружений.

Объявленный Михаилом Горбачёвым в 1985 году курс на перестройку игласность привёл к утрате руководящей роли КПСС, а также повлёк за собой экономический коллапс в СССР. В конечном итоге СССР, обременённый экономическим кризисом, а также социальными и межнациональными проблемами, распался в 1991 году.

В Восточной Европе коммунистические правительства, лишившись советской поддержки, были смещены ещё раньше, в 1989—1990 годах. Варшавский договор официально прекратил свое действие 1 июля 1991 года, что можно считать окончанием холодной войны.

36. Советская культура 50-х – 80-х гг.

В годы Великой Отечественной войны культурный потенциал страны оказался достаточным для победы над Германией, которую многие считали государством с высокой культурой. Советские наука и техника обеспечили качественное превосходство советских вооружений. Система образования давала необходимое количество квалифицированных рабочих, инженеров, офицеров. Деятели искусства и литературы поддерживали высокий боевой дух, чувство патриотизма у своих сограждан.
После 1945 г. система народного образования получила значительное развитие. Все формы и «этажи» образования стали бесплатными. С начала 1970-х гг. в стране было введено всеобщее обязательное среднее десятилетнее образование. Часть учеников, получив восьмилетнее образование, завершало обучение в профессионально-технических училищах и техникумах. Для всех видов и форм обучения имелись твердые учебные планы, программы, единые учебники, требования. Молодые специалисты, закончившие дневные отделения, были» обязаны три года отработать по направлению. Это было удобно и эффективно для тех, кто был удовлетворен условиями труда и проживания, заработком. К 1985 г. в СССР насчитывалось 35 млн человек с дипломами о высшем и среднем специальном образовании.
В духовной сфере оттепель при Хрущеве оказалась непродолжительной и непоследовательной, возобновилось давление на интеллигенцию. Дозированная свобода породила среди интеллигенции разочарование.
Большой международный авторитет имели советские ученые, особенно в точных и естественных науках. Лучшие научные силы были сосредоточены в военно-промышленном комплексе. Лауреатами Нобелевской премии в послевоенный период стали: создатели первого квантового генератора (лазера) Н. Г. Басов и А. М. Прохоров; физики И. А. Черенков, И. М. Франк, И. Е. Тамм, Л. Д. Ландау; литераторы Б. Л. Пастернак, М. А. Шолохов, А. И. Солженицын, И. А. Бродский; экономист Л. В. Канторович.
В СССР жил каждый четвертый научный работник мира, но в структуре экспорта преобладали сырьевые товары, а качественных промышленных изделий, за исключением оружия (ракеты, танки, самолеты, автоматы М. Калашникова), производилось немного. Советская архитектура развивалась в направлении все большей утилитарности. Была ужесточена цензура. Многие книги, статьи, кинофильмы по идеологическим причинам увидели свет только в конце 1980-х гг. В советском государстве поддерживались телевидение и кино, драматический театр, опера, оперетта, балет, цирк, фольклорные коллективы.

37. Россия 1992 – 2009 гг.: внутренняя и внешняя политика.

Администрация Ельцина завершила вывод войск не только из Германии, но также из Прибалтики, из других территорий. Россия в ущерб интересам собственной безопасности утратила значительную часть военной инфраструктуры, которая в советское время располагалась на территориях различных советских республик (военные базы, аэродромы, радиолокационные станции, склады боеприпасов, оборонные предприятия и т. д.).
В 1992 г. в кэмп-дэвидской декларации Россия и США зафиксировали окончание холодной войны. В 1993 г. был заключен договор ОСНВ-2 о взаимном сокращении к 2003 г. ядерного потенциала сторон на 2/3 по сравнению с уровнем, установленным соглашением ОСНВ-1 (1972). С 1994 г. президент России стал участвовать в выработке политических решений «семерки» ведущих западных стран. В 1997 г. было подписано соглашение о сотрудничестве России и НАТО. В реальности в принципиальных вопросах позиция России во внимание не принималась. Так, весной 1999 г. НАТО осуществило агрессивные бомбардировки Югославии, проигнорировав протесты России. Продолжалось расширение НАТО на Восток за счет бывших социалистических стран. В НАТО попросились и бывшие «союзные» республики, входившие в СССР.
В рамках СНГ руководство России подписало несколько сотен документов: договор о коллективной безопасности (1992), Устав СНГ (1993), о создании единого рублевого пространства, о режиме границ, о совместном изучении космоса и т. д. Однако во взаимных отношениях возникает много проблем из-за невыгодных условий экономического сотрудничества, территориальных проблем, ущемления прав русскоязычного населения, контроля России над ядерным потенциалом бывшего СССР и т. д. СНГ в 90-е гг. лихорадили серьезные конфликты, в которых России было крайне сложно проводить последовательную политику. Российским военнослужащим приходилось не раз выступать в роли миротворцев. В Таджикистане российское воинское подразделение прикрывает границу с Афганистаном. Авторитет России, ее Вооруженных сил пошатнулся после неудачной войны 1994-1996 г. в Чечне. В следующей войне в 1999-2001 гг. чеченских боевиков ценой больших усилий удалось загнать в горы, но стабилизации положения добиться не удалось.
В 1996-2000 гг. оформился Союз между РФ и Республикой Белоруссия.
Внешняя политика России приобрела более динамичный характер после того, как на смену больному и малодееспособному Ельцину пришел энергичный В. В. Путин.

Большинство ученых признает, что Россия строит многополярный мир, хотя и совершает при этом ошибки. Но главное цель и желание, а при желании любые ошибки поправимы. Сейчас стираются границы между внутренними и внешними интересами государства. Любой внутренний конфликт может перерасти в международный конфликт, или даже войну. Поэтому внешняя политика становится одной из главнейших при планировании дальнейшего развития страны. Особо следует подчеркнуть, что данная проблема является весьма актуальной в условиях многонациональной России. В современном мире страна оценивается по многим критериям, в частности по уровню развития культуры, экономики, политики, техники, науки, условиям жизни, уровню обеспеченности населения. Все эти факторы и позволяют стране занять то или иное место в мире. Произошедшие изменения и усиление роли России за последние годы позволяет по-новому взглянуть на историю становления внешней политики России, оценить критерии, в которых ошибались исследователи и по которым они оказались правы. Так, военные действия на Северном Кавказе показали, что война не закончилась. Военной присутствие России в этих странах еще необходимо. До сих пор не решен вопрос с Курилами.

38.Основные тенденции и проблемы духовного и культурного развития современной России (1992 – 2009 гг.).

После 1991 г. в культурной и духовной жизни общества происходили сложные противоречивые процессы. Исчез идеологический диктат КПСС, против которого долго боролась интеллигенция. Но значительная часть самой интеллигенции оказалась на обочине жизни.
Стремление нового руководства страны ввести рыночные отношения во все сферы жизни выразилось в резком сокращении финансирования образования, науки, музеев, театров и других учреждений в сфере культуры. Многие специалисты были вынуждены сменить работу, покинуть страну, заняться самообеспечением, натуральным хозяйством. Социальная деградация населения, деинтеллектуализация приобрела значительный размах.
Доминирующее место в духовной жизни заняли средства массовой информации, особенно телевидение. Пропаганда преимуществ рыночных отношений, оправданности любых, прежде всего легких, способов обогащения, обеспечение народу «зрелищ» стали основным содержанием работы большинства телевизионных каналов. Резко усилилось влияние западной культуры, западных стереотипов поведения.
Возникло множество новых газет, журналов, особенно иллюстрированных, а также различных издательств. Книжный рынок оказался заполненным разнообразной литературой, среди которой заметное место заняли детективы, любовные романы, литература для детей, учебные издания.
В сфере народного образования появились гимназии, лицеи, частные школы, включая религиозные. Обязательной стала девятилетняя школа. Затянулось обсуждение о переходе на двенадцатилетку. В вузах наряду с бюджетным широкое распространение получило платное высшее образование. Резко увеличилось количество обучающихся по таким специальностям, как экономика, юриспруденция, иностранные языки. В образовании на различных ступенях появилось множество альтернативных программ обучения, учебников, но были введены Государственные стандарты. Активно внедрялись компьютерные технологии.
Сферу искусства охватила коммерциализация, появился российский шоу-бизнес. В различных сферах и жанрах культуры появились абсолютные монополисты. Отечественная кинопродукция почти полностью была вытеснена западным, прежде всего американским, кино. 1990-е гг. не были отмечены сколько-нибудь крупными достижениями российской культуры, если не считать Нобелевскую премию физика Ж. И. Алферова.

1. Первісне суспільство і перші державні утворення на території України

Початок формування людської цивілізації на території України
Скіфо-сарматська доба. Античні міста-держави Північного Причорномор'я
Східні слов'яни в VI—XI ст.

2. Київська Русь

Походження Давньоруської держави
Виникнення і становлення Давньоруської держави (кінець IX — кінець X ст.)
Піднесення й розквіт Київської Русі (кінець X — середина XI ст.)
Політична роздрібненість Київської Русі (кінець XI — середина XIII ст.)
Монгольська навала та встановлення золотоординського іга
Політичний устрій Київської Русі
Соціально-економічний розвиток Київської Русі
Етнічний розвиток Київської Русі
Хрещення Русі
Характерні риси та особливості розвитку культури Київської Русі
Походження та суть національного символу — тризуба

3. Галицько-Волинська держава — спадкоємиця Київської Русі

Утворення, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави
Роль Галицько-Волинського князівства в історії української державності

4. Українські землі у складі Литви та Польщі

Приєднання українських земель до Великого князівства Литовського
Польська експансія на українські землі наприкінці XIV — в середині XVI ст.
Люблінська унія
Утворення Кримського ханства та його експансія на українські землі
Соціально-економічні процеси на Україні в XIV—XVI ст.
Церковне життя. Берестейська унія
Культура України в XIV—XVI ст.

5. Виникнення українського козацтва

Феномен козацтва: генезис, характерні риси та особливості
Запорозька Січ
Козацько-селянські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст.
Козацтво як впливовий чинник міжнародного життя

6. Українська національна революція

Українська національна революція: причини, характер, періодизація
Розгортання національно-визвольної війни (лютий 1648 — серпень 1657 р.)
Утворення Української гетьманської держави
Громадянська війна та поділ козацької України на два гетьманства (вересень 1657 — червень 1663 р.)
Боротьба за возз'єднання Української держави (червень 1663 — вересень 1676 р.)

7. Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.

Українська державність наприкінці XVII — на початку XVIII ст.
Колоніальна політика Російської імперії щодо України у XVIII ст.
Правобережна Україна наприкінці XVII — у XVIII ст.
Соціально-економічний розвиток України наприкінці XVII — у XVIII ст.
Культура України наприкінці XVII — у XVIII ст.

8. Україна в першій половині XIX ст.

Соціально-економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в першій половині XIX ст.
Суспільні рухи на Україні в першій половині XIX ст.
Національне відродження в Україні. Кирило-Мефодіївське товариство
Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії

9. Україна в другій половині XIX ст.

Модернізаційні процеси в Російській імперії та Україна в другій половині XIX ст.
Суспільні течії та рухи другої половини XIX ст. на Україні
Соціально-економічний розвиток України у пореформений період в другій половині XIX ст.
Українська культура в другій половині XIX ст.

10. Україна на початку XX ст.

Соціально-економічний розвиток України на початку XX ст.
Національний рух в Україні на початку XX ст.
Україна в роки першої російської революції 1905—1907 pp.
Україна в роки третьочервневої монархії (серпень 1907 — липень 1914 р.)
Західноукраїнські землі в другій половині XIX — на початку XX ст.
Українські землі в роки Першої світової війни
Поява модерністської течії в українській культурі на рубежі XIX і XX ст.

11. Українська національно-демократична революція (1917—1920)

Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну
Проголошення автономії України
Проголошення Української Народної Республіки. Війна Радянської Росії проти УНР
Гетьманат П. Скоропадського
Директорія УНР
Західноукраїнська Народна Республіка
Політика радянської влади в Україні 1919 р.
Україна в другій половині 1919 — на початку 1920 pp.
Радянсько-польська війна та Україна

12. Україна в складі СРСР (1922—1939)

УСРР на початку 20-х років
Нова економічна політика
Утворення Радянського Союзу. Остаточна втрата Україною незалежності
Індустріалізація: завдання, труднощі, характерні риси, особливості, наслідки
Колективізація сільського господарства. Голод 1932—1933 pp.
Культурне будівництво в 20—30-х роках
Політика коренізації: українізація і розвиток національних меншин
Україна і процес формування тоталітарного режиму в СРСР

13. Західноукраїнські землі в 20—30-х роках

Українські землі в складі Польщі
Українські землі в складі Румунії
Українські землі в складі Чехословаччини

14. Україна в роки Другої світової війни (1939—1945)

Українське питання в міжнародній політиці напередодні Другої світової війни. Проголошення автономії Карпатської України
Роль «українського питання» в німецько-радянському зближенні. Пакт Молотова—Ріббентропа
Входження західноукраїнських земель до складу СРСР
Напад Німеччини на СРСР, невдачі Червоної армії в боях на території України 1941—1942 pp.
Місце України в планах фашистів
Встановлення фашистського окупаційного режиму
Радянський партизанський рух на окупованій території України
Збройна боротьба формувань ОУН—УПА в 1941—1944 pp.
Визволення України

15. Повоєнна відбудова і розвиток України в 1945 — середині 50-х років

Повоєнні адміністративно-територіальні зміни
Зовнішньополітична діяльність УРСР
Особливості процесу відбудови народного господарства України
Рівень життя та побуту населення України в 1945 — середині 50-х років
Радянізація західних областей України
Боротьба ОУН—УПА з радянською репресивною машиною
Масові репресії радянського режиму проти населення Західної України. Операція «Вісла»
Культурно-ідеологічні процеси в Україні в 1945 — середині 50-х років

16. Україна в умовах десталінізації (1956—1964)

Суспільно-політичне життя та політична боротьба в УРСР в 1956—1964 рр.
Соціально-економічний розвиток України в 1956—1964 рр.
Духовне життя в Україні в 1956—1964 рр.: основні тенденції та характерні риси

17. Україна на порозі кризи: наростання застійних явищ (1965—1985)

Соціально-економічний розвиток УРСР в 1965—1985 рр.
Суспільно-політичне життя в 1965—1985 рр.: «стабілізація» і закритість
Духовний розвиток суспільства в 1965—1985 рр.: ідеологічний диктат
Дисидентський рух

18. Україна і процес перебудови в СРСР (квітень 1985 — серпень 1991 р.)

Головні чинники, що зумовили процес перебудови
Етапи перебудови та її наслідки для України

19. Україна на шляху незалежності

Стартові умови розгортання державотворчого процесу
Становлення владних структур
Конституційний процес
Формування багатопартійності
На шляху творення національної економіки (1991 — перша половина 1994 р.)
Реалізація нового соціально-економічного реформаційного курсу та його наслідки (друга половина 1994—2000 р.)
Специфіка взаємодії культури та суспільства в умовах перехідного періоду
Основні тенденції розвитку сучасної української культури
Характерні риси релігійного життя
Роль національної ментальності в житті суспільства
Формування концепції зовнішньополітичного курсу
Альтернативні варіанти геополітичної орієнтації України
Західний напрям зовнішньої політики
Україна та СНД
Відносини України з державами СНД

Першим періодом історії людства був кам'яний вік. Йому належить особливе місце в цивілізації. Саме цієї доби на тлі кардинальних зрушень у природі, пов'язаних з різкими змінами клімату, сформувалася примітивна суспільна організація, зародилися першооснови таких форм людської духовності, як релігія, мораль, мистецтво. Археологічні знахідки в Ефіопії, Кенії, Танзанії дають підстави зробити припущення про появу людини на Землі понад 2 млн років тому. Першолюдиною фахівці вважають істоту, для якої праця стола необхідністю і яка здатна була не тільки використовувати знаряддя праці, а й виготовляти їх. У ході еволюції поглиблювалися відмінності між мавпою та людиною — з'явилося прямоходіння, сформувалася розвинута рука з протиставленим великим пальцем, збільшився об'єм мозку (досяг 800 см3), започаткувалася членоподільна мова. Саме ці якісні зміни у біологічному та психологічному розвиткові зумовили появу homo sapiens (людини розумної), сприяли остаточному виділенню людини з тваринного світу. Історію первісного суспільства вчені поділяють на кілька періодів залежно від матеріалу та технології виготовлення знарядь праці: палеоліт (стародавній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік), неоліт (новий кам'яний вік), енеоліт (мідно-кам'яний вік), бронзовий вік.

Ранній палеоліт (від появи людини до 150 тис. років тому) Первісна людина на території України з'явилась майже 1 млн років тому, в період раннього палеоліту. Наш регіон, як і Європа загалом, не входив до ареалу антропогенезу, тобто місцевості, де відбувся процес олюднення високорозвинутої мавпи. На думку археологів, найвірогідніше, що найдавніші люди (архантропи) прийшли на територію України з Передньої Азії через Балкани і Центральну Європу. Ця міграція не була одномоментним актом, а хвилеподібно тривала протягом багатьох тисячоліть. Рештки найдавніших стоянок первісних людей на території України знайдені біля с. Королеве (Закарпаття), м. Амвросіївка (Донбас), с. Лука-Врублівецька (Хмельниччина). Всього відомо на території України понад 30 стоянок доби раннього палеоліту. Архантропи жили невеликими групами, що утворювали первісне людське стадо. Ця перша форма соціальної організації базувалася на основі кровнородинних стосунків. Господарство первісних людей було присвоюючим, бо базувалося на збиранні плодів, ягід та їстівних коренів і полюванні на тварин. Основним знаряддям праці архантропів стало ручне рубило, що виготовлялося шляхом оббивання кам'яної заготівки з двох боків. Це знаряддя мало довгасту, плескату форму завдовжки 20—25 см, вагою до 1,5 кг. У руках первісної людини рубило стало універсальним інструментом впливу на навколишній світ. Залежно від ситуації воно виконувало роль сокири, кайла, метального каменя тощо. Поява однотипних кам'яних знарядь на зразок рубила свідчить про зародження мислення, початок переходу до свідомої виробничої діяльності.

Середній палеоліт (150—35 тис. років тому)

Наприкінці раннього палеоліту природа зазнала значних змін: клімат став сухішим, відбулося деяке підняття поверхні, розпочалося чергове, але на цей раз найбільше похолодання. Наслідки цих кардинальних зрушень у природі стали особливо відчутними у середньому палеоліті (мустьєрська епоха). Північна та більша частина Центральної Європи були закуті в льодовий панцир товщиною понад 600 метрів. На території України південна межа максимального зледеніння орієнтовно проходила повз такі сучасні міста: Львів, Ковель, Житомир, Кременчук, Миргород, Суми. Зміни в природі змусили первісну людину пристосовуватися до нових умов існування. Помітне зменшення флори, зумовлене сухим різкоконтинентальним кліматом, поява нових представників фауни — мамонтів, шерстистих носорогів, північних оленів, печерних ведмедів та інших тварин, призвели до того, що традиційне для попереднього періоду збиральництво дедалі більше поступається місцем полюванню, яке відіграє у житті людини мустьєрської епохи вирішальну роль. У цей час помітно поліпшується технологія виготовлення знарядь праці, урізноманітнюються їхня форма та призначення: ручне рубило удосконалюється; з'являються кам'яні гостроконечники, що використовувалися як вістря для списів; набувають поширення скребла, якими обробляли шкури тварин. Помітне ускладнення умов життя не зупинило поступального фізичного та розумового розвитку людини. Внаслідок еволюції на зміну архантропу в мустьєрську епоху приходить неандерталець (назва походить від місцевості у Німеччині, де було знайдено рештки кісток). Він був невисокий на зріст, сутулий, мав велику голову видовженої форми з низьким лобом і нависаючим надбрів'ям. Об'єм його мозку становив від 925 до 1800 см3, особливо були розвинутими ділянки мозку, пов'язані з просторово-координаційними функціями та їхнім контролем. Неандерталець як більш розвинений тип людини попри складні умови існування, помітно розширив порівняно зі своїм попередником — архантропом ареал проживання. Знайдені археологами на території України 200 мустьєрських стоянок (Кіїк-Коба та Холодний Грот у Криму, Антонівка на Донбасі, Рихта на Волині, Молодово на Дністрі та ін.) — переконливе тому підтвердження. Боротьба за існування змусила людину в середньому палеоліті виготовляти одяг із шкур тварин, інтенсивно заселяти печери, будувати штучні наземні житла, не тільки використовувати, а й добувати вогонь. Завдяки цьому людина стала більш захищеною і менш залежною від природних умов. У мустьєрську епоху почали закладатися першооснови духовного світу людини. Неандертальські поховання в печерах Криму свідчать про зародження релігійних уявлень та вірувань, а знайдені на деяких стоянках кістки, різьблені геометричним орнаментом, з гравійованими на них контурами тварин і людей, рештками намальованих чорною фарбою ліній — про перші кроки образотворчого мистецтва.

Пізній палеоліт (35—11 тис. років тому) Цей етап в історії людства порівняно з попередніми досить короткий, але він характеризується значними змінами в економіці, сфері соціальних відносин, мистецтві. Безперечно, центральною подією цієї доби стало завершення майже 35 тис. років тому процесу фізичного та розумового формування людини сучасного типу — homo sapiens. Цю людину за місцем першої знахідки її кісток у гроті Кро-Маньйон (Франція) називають кроманьйонцем. З появою кроманьйонців процес удосконалення та урізноманітнення знарядь праці пішов надзвичайно швидкими темпами. У пізньому палеоліті почали виготовляти кам'яні різці, ножеподібні пластини, наконечники списів, дротики тощо. Людина оволоділа технікою обробки кісток та рогів, з яких виготовляла собі гарпуни, шила, голки та ін. Кроманьйонці стали використовувати перші знаряддя з вкладишами, так звані складні знаряддя, винайшли списометальний пристрій. Інструментарій налічував майже 100 типів знарядь праці. Останнє, четверте, зледеніння, що відбулося в пізньому палеоліті, перетворило колективне загінне полювання на диких коней, бізонів, північних оленів і мамонтів у основний вид занять кроманьйонців, який забезпечував їхню життєдіяльність. Поступово склалася певна спеціалізація мисливських колективів. Так, майже 20—14 тис. років тому на теренах України досить чітко виділяються дві зони з різним типом господарства: південно-східна — мисливців на бізонів, та північно-західна — мисливців на мамонтів. Помітне вдосконалення та урізноманітнення знарядь праці, підвищення продуктивності мисливства (кілька мисливців легко могли вполювати мамонта вагою 1—2 тонни) дали змогу кроманьйонцям відмовитися від виснажливих міграцій у пошуках їжі і вести більш осілий спосіб життя. Головним чином на берегах річок вони будували свої житла — землянки і напівземлянки, які у своїй сукупності утворювали первісне поселення — стоянку. Новим явищем пізньопалеолітичного періоду стало виникнення господарсько-побутових комплексів, що утворювалися зі стоянок, на яких розташовувалися житла, кількох заглиблених у ґрунт ділянок, де обробляли кремінь, кістку, ріг, а також із ям-сховищ і вогнищ за межами жител. На території України знайдено майже 800 пізньопалеолітичних стоянок (Радомишльська на Житомирщині, Мізинська на Чернігівщині, Межиріцька на Канівщині та ін.). Спільне осіле життя первісних людей, локальне скупчення поселень є свідченням не тільки прогресивних змін у економіці, а й суттєвих зрушень у сфері соціальних відносин. Пізній палеоліт — це час, коли на зміну первісному стаду прийшла родова община. Стрижнем родової організації суспільства був рід — об'єднання кровних родичів за материнською лінією. Головною особою роду була жінка, через те, що родовід за групового шлюбу міг вестися лише за жіночою лінією, крім того, вона виступала у ролі охоронниці сімейного вогнища та відала харчовими запасами. З появою кроманьйонців невпорядковані ендогамні статеві стосунки поступаються місцем екзогамним: виникає звичай, що забороняв шлюби між членами однієї родової групи. Це сприяло зближенню різних родів. На основі родинних стосунків відбувалася консолідація родів у племена, формувалася племінна організація суспільства, внаслідок чого поступово склався родовий первіснообщинний лад. Характерними рисами цього ладу були спільне володіння засобами виробництва і зрівняльний розподіл надбань праці. Намагаючись пояснити механізм світобудови та визначити своє місце в навколишній дійсності, первісна людина в добу пізнього палеоліту активно формує першооснови власної релігійної свідомості: тотемізм — віру в спільного для конкретного колективу предка — певної тварини, рослини тощо; анімізм — віру в існування душі та духів, що нібито управляють усім матеріальним світом; фетишизм — поклоніння предметам неживої природи, віру в надприродні властивості матеріальних речей; магію — обряди, пов'язані з чаклунством, віщуванням, вірою в уміння людини викликати надприродні явища. В епоху пізньего палеоліту помітного розвитку набуло духовне життя людини, про що свідчать знайдені фрагменти зразків прикладного та образотворчого мистецтва. Особливо часто при розкопках пізньопалеолітичних поселень зустрічаються фігурки птахів та стилізовані жіночі статуетки, «палеолітичні Венери». Жіночі зображення характеризуються пластичною виразністю та монументальністю і уособлюють уявлення первісної людини про єдність родового колективу. Палеолітичні малюнки тварин, зроблені кроманьйонцями на кістках або ж на стінах печер (наприклад, на Кирилівській стоянці було знайдено уламок бивня молодого мамонта, на якому вирізьблені голова птаха й можливо, черепаха), на думку фахівців, є елементами мисливського ритуалу, що імітував процес полювання на здобич. З мисливськими обрядами, очевидно, пов'язані й інші види мистецтва, існування яких підтверджують археологічні розкопки, зокрема музика та хореографія. Так, на стоянці Молодово було знайдено флейту, виготовлену з кістки оленя, у Мізині — ансамбль ударних інструментів з кісток мамонта, пофарбованих червоною фарбою, у Гагаріно — стилізовані статуетки жіночих фігурок у позі танцю. В цілому мистецтво пізнього палеоліту свідчить про те, що розум людини в цей час тільки пробуджується, а в її світобаченні життєвий досвід роду та власні спостереження тісно перепліталися з фантастикою та магією.

Мезоліт (10—6 тис. років тому) Початок мезоліту (середнього кам'яного віку) хронологічно збігається із закінченням льодовикового періоду. Клімат м'якшає, стає близьким до сучасного, що суттєво вплинуло на фауну і флору. Традиційні для попереднього періоду об'єкти полювання або ж вимирають, як мамонти та шерстисті носороги, або ж відходять на північ. Тварини які прийшли їм на зміну (кабан, вовк, лисиця, бобер тощо), були значно дрібнішими і рухливішими. Саме тому в мезоліті перед первісними мисливцями гостро стали проблеми зміни прийомів полювання, винайдення більш ефективної у нових умовах зброї, пошуку альтернативних мисливству джерел харчування. Людиа не тільки суттєво удосконалює старі знаряддя праці (вони стають меншими за розмірами, зручнішими та ефективнішими), а й створює новий інструментарій для обробки дерева — долото, сокиру, тесло, виготовляє вкладишеві знаряддя (ножі, кинджали, списи) з крем'яними пластинами. Центральною подією розвитку первісної техніки в добу мезоліту було винайдення першої «механічної зброї» дистанційної дії — лука і стріли. Поява цього знаряддя полювання мала надзвичайно важливі наслідки: по-перше, суттєво зросла продуктивність праці мисливців — вбивати тварин можна було зі значної відстані, а птахів — на льоту; по-друге, вона сприяла перебудові соціального життя, оскільки людина могла сама себе прохарчувати, багатолюдні мисливські колективи розпалися і на зміну їм прийшла індивідуалізація виробництва та споживання, помітно зросла роль парної сім'ї. Зникнення великих стадних тварин, зростання населення, масове винищення дичини внаслідок використання лука і стріл зумовили кризу мисливського господарства. У пошуках альтернативних засобів існування людина активніше починає займатися рибальством. Очевидно, спочатку це було варіантом полювання зі списом, гарпуном чи луком, але згодом техніка рибальства суттєво удосконалилася: були винайдені гачки, сіть з поплавками, блешні з річкових черепашок, складна система загородок на річках та озерах, а також плоти зі зв'язаних колод, човни, видовбані зі стовбурів дерев, тощо. Криза мисливського господарства зумовила підвищення ролі не тільки рибальства, а й збиральництва. Головними об'єктами збиральництва були різноманітні їстівні рослини та ягоди, а також раки та молюски. Стабільності існування людини в епоху мезоліту сприяло приручення диких тварин (спочатку собаки, а потім — свині). На території України налічується майже 1000 відомих нині пам'яток мезоліту (Мурзак-Коба та Фатьма-Коба — у Криму, Гребениківська стоянка — на Одещині, Журавська — на Чернігівщині та ін.).


Сейчас читают про: